"Почитав френдстрічку. Таке враження, що пропозиція Богомолець про дематюкацію вперше за останній час зуміла об'єднати виборців Зеленського та Порошенка."
Ты будешь смеяться, но я, прочитав этот пост, обрадовалась, что все дружно поддержали отказ от матюков. А потом я подумала, что, вероятно, я не права и все дружно стали многоэтажно матюкаться. :)
"Вчора начитався в коментах, що український народ наш - весь целомудрєний і святий, з голови до самого низу.
Ніколи не матюкався зроду. Всі матюки придумали в НКВД вороги українського народу.
А народ наш - ні, не такий. Щоб коли хтось матом матюкнувся - то нє. Лише - Біблія, молитва і "Кобзар"...
Як ударе себе чоловік, бувало, молотком по пальцях, чи як током шарахне... То відразу той чоловік бере бандуру і співає давню думу про духовність, аж поки не заживе й не пройде...
А як жахнеться мізинцем об двері з розгону - то хутчіш до сопілки... Та так вправно й жалібно виграє, що аж сльози течуть по локтям...
Самі отпєті - лише дрочили. Але тільки вночі і в спеціальних рукавицях...
Тому (дякувати Andrij Bondar) поширю оце чудесне, зібране Михайлом Максимовичем та Платоном Лукашевичем в пасторальній, святій Україні (початок ХІХ століття)
І в тих коротких, сурових та лаконічних строчках наших предків, значно більше життя та життєдайної сили, ніж у всіх законопроектах усіх депутатів усіх парламентських скликань... :-)
Ошо колись возмущався лицемірними спробами індійської влади поруйнувати давні еротичні храми Каджурахо. Християно-індуізм - то страшне, казав індійський містик. Хуже невєрія... Так і в нас. Вся ця показна, радянська за своєю суттю "цнотливість", - гірше комунізма. І свідчить вона не про моральність її "носіїв", а про їх величезну духовну вбогість та невігластво...
Не варто забувати, що на кожному черговому, новому "Моральному кодексі", на форзаці вже кимось старанно та дбайливо видряпано слово "хуй" Vitalii Chepynoga
no subject
Date: 2019-07-04 12:43 am (UTC)no subject
Date: 2019-07-04 05:49 am (UTC)Ніколи не матюкався зроду. Всі матюки придумали в НКВД вороги українського народу.
А народ наш - ні, не такий. Щоб коли хтось матом матюкнувся - то нє. Лише - Біблія, молитва і "Кобзар"...
Як ударе себе чоловік, бувало, молотком по пальцях, чи як током шарахне... То відразу той чоловік бере бандуру і співає давню думу про духовність, аж поки не заживе й не пройде...
А як жахнеться мізинцем об двері з розгону - то хутчіш до сопілки... Та так вправно й жалібно виграє, що аж сльози течуть по локтям...
Самі отпєті - лише дрочили. Але тільки вночі і в спеціальних рукавицях...
Тому (дякувати Andrij Bondar) поширю оце чудесне, зібране Михайлом Максимовичем та Платоном Лукашевичем в пасторальній, святій Україні (початок ХІХ століття)
І в тих коротких, сурових та лаконічних строчках наших предків, значно більше життя та життєдайної сили, ніж у всіх законопроектах усіх депутатів усіх парламентських скликань... :-)
Ошо колись возмущався лицемірними спробами індійської влади поруйнувати давні еротичні храми Каджурахо. Християно-індуізм - то страшне, казав індійський містик. Хуже невєрія... Так і в нас. Вся ця показна, радянська за своєю суттю "цнотливість", - гірше комунізма. І свідчить вона не про моральність її "носіїв", а про їх величезну духовну вбогість та невігластво...
Не варто забувати, що на кожному черговому, новому "Моральному кодексі", на форзаці вже кимось старанно та дбайливо видряпано слово "хуй"
Vitalii Chepynoga